| Їй 17 років. Ще юна, вродлива, наповнена щирістю та амбіціями Аліна Матющенко проходить курс первинної військової підготовки в навчальному центрі Академії Нацгвардії. Батьки дівчини військовослужбовці. Тато – командир однієї з військових частин Харкова, підпорядкованих Збройним силам України. А мама – втілення майбутнього Аліни, адже проходить службу в Національній гвардії України. Як дитині військовослужбовців, Аліні добре знайоме життя у військових містечках. |
«Коли я була ще маленькою, ми проживали в гуртожитку на території військової частини. Кожного дня мала можливість спостерігати як люди у формі йдуть на службу, тож з дитинства закарбувалося, що треба бути схожою на них. Більше того, мені дуже подобалося як у військовій формі виглядає моя мама», - з нотками теплоти в голосі згадує своє дитинство майбутня курсантка гуманітарного факультету.
Перші думки про навчання в Академії Нацгвардії у Аліни Матющенко виникли після відвідин навчального закладу на День відкритих дверей.
«Коли я побачила, де і як навчаються курсанти, мені все сподобалося і лягло до душі. Крім того, за моїми спостереженнями, якщо порівнювати Академію Нацгвардії з іншими військовими вузами, то її щабель вищий. Переконана, що під час навчання у мене краще розвинуться навички самодисципліни, а також зібраності», - вважає гвардійка.
Про перші враження від навчального центру дівчина говорить лаконічно – було страшно. По-перше, через розуміння тривалої розлуки з батьками. По-друге, через очікувані силові та моральні навантаження, але вона сподівається, що все буде добре.
«Основні складнощі виникають через незвичні умови проживання. Особисто мені було дуже важко перших три дні. Зараз також складно, але вже починаю звикати. Багато хто говорить, що місяць у навчальному центрі буде тривати не довго, але час минає дуже повільно, - зауважила Аліна. – Невимовно вдячна батькам. Під час наших розмов вони часто повторюють, що головне – це пережити та перебороти себе і йти далі, не опускаючи руки».
Вже наприкінці нашої розмови дівчина зізнається, що дуже чекає неділі. Саме в цей день хлопцям та дівчатам дозволено бачитися з рідними. Цієї неділі до Аліни окрім батьків та молодшої сестрички приїдуть ще й дідусь з бабусею, які вперше побачать онучку у військовій формі. Від згадки про рідних у дівчини на очах з’являються сльози. Вона пригадує приємні та теплі відчуття дому, а ще запевняє, що за час у навчальному центрі набагато більше почала цінувати спілкування з батьками. Але незважаючи на будь-які складнощі вона обов’язково стане курсанткою Академії Нацгвардії. Аліна Матющенко прагне в майбутньому гарно навчатися, досконало опанувати англійську та німецьку мови, адже знає, що: «Всі перешкоди треба подолати та йти до своєї мрії».
